Кожен з нас знає ці фрази, мимоволі повторюємо їх у стосунках з дітьми. Часто не усвідомлюючи, що вони шкідливі, або вони прямо протилежні тому, що було задумано. Так нам колись говорили батьки, так говоримо ми сьогодні. Та їх краще не вживати, а викреслити з свого словника.
Не плач.
Маленькі діти часто плачуть, іноді здається, що без причини. Тоді нам виривається це магічне слово “не плач”. Дитина плаче не на зло батькам, вона плаче, бо хвора, або хоче їсти. І коли чує, що ви її зупиняєте, отримає повідомлення, що його почуття не важливі. Допоможіть дитині відкритися у почуттях. Запитайте: “Тобі сумно, тобі боляче”. Приборкання емоцій спрацює набагато краще. Малюк розкриється і йому буде легше заспокоїтися.
Зупинись.
Скільки разів ви казали дитині “припин бігти”, “припини кидати”, “перестаньте кричати”? Чому ці заборони не працюють? Говорити з дітьми на ранніх етапах життя потрібно простою мовою, тому що вони вловлюють лише закінчення фраз і речень. Найчастіше “стоп” і “ні” на початку висловлювання їх мозок повністю ігнорує. І малюк чує “бігти”, “кидати”, “кричати”. А це не те, що ви хотіли від нього. Спробуйте сказати “поклади це”, “говори тихо”. Це дійсно працює. Також дитині приємніше позитивне спілкування без заборон.
Попроси пробачення.
Дитячий розум не здатний аналізувати, що є добром, а що злом. Заставляти дитину просити пробачення коли вона не відчуває себе винною не навчить дитину співчуття і культури поведінки. Якщо ви хочете навчити свою дитину бути чуйною, змусьте її виправити завдану шкоду. Щоб переконати малюка, що насильство – це неправильно, потрібно йому це пояснити. Скажіть: “Коли ти б’єш мене, мені боляче” Намагайтеся зберігати спокій і якомога простіше пояснюйте дитині, що правильно, а що ні. Не забувайте казати: “Мені подобається, коли ти обіймаєшся зі мною, обійми маму”.
Я тобі казала, що так буде.
Коли дитина, незважаючи на прохання щось не робити, продовжує небезпечну гру і в кінцевому результаті травмувалася, вислів: “Я тобі казала, що буде так” зовсім не допоможе, не зменше біль. Обійміть дитину, втіште її, заспокойте. І коли криза подолана, спокійно розмовляйте про поведінку. Попросіть дитину проаналізувати, що вона повинна робити наступного разу, щоб уникнути подібних нещасних випадків у майбутньому.
Припини скиглити.
“Скільки можна це слухати”, “Припини скиглити”. Ці слова мало допоможуть якщо ви вже щось не дозволити дитині. Будьте послідовні, якщо ви відмовилися включити дитині казку, дати солодкого і т.д. Дитина починає скиглити – дайте їй зрозуміти, що рішення уже є остаточним. Не змінюйте його. Згодом дитина зрозуміє, що відмова остаточна і стогнати немає сенсу.
Скільки разів повторювати?
Це питання не прискорить виконання дитиною вашого доручення. Краще підійдіть до дитини, змусьте її подивитися на вас і дайте зрозуміти, чого ви очікуєте від неї і чому це важливо для вас. Переконайтеся, що вона зрозуміа, попросіть їх підтвердити, що вона знає, що робити.
Ми поговоримо, коли батько повернеться.
Класична. Драматична класика, яку багато хто пам’ятає з дитинства. Ви хочете, щоб ваша дитина боялася власного тата? Чи може робите з батька поганого поліцейського? Цими словами ви псуєте свій авторитет і авторитет батька. Для дитини дорослими є мама і тато. Вони обоє авторитет і гарант її безпеки. Тому, якщо потрібно щось вирішувати – вирішуйте невідкладно. У подружжя одинакові права щодо виховання.