Я стою перед вибором. І настрій від цього у мене не найкращий. Я навчаюся на денній формі вищого навчального закладу. Завжди мріяла про денну форму навчання, а коли мрія збулася – виникла життєва ситуація, що спонукає до вибору.
Мій хлопець, з яким я почала зустрічатися ще до вступу у вищий навчальний заклад, не в захопленні від того що я навчаюся на денній формі. Він наполягає щоб я негайно перевелася на заочне навчання і щоб ми якнайшвидше одружилися. А я хотіла б закінчити навчання, а вже потім одружитися. Та хлопець вважає, що він за цей час зістариться і не хоче бути дідом для дітей. Я його зовсім не розумію?
Спочатку він погодився на денну форму навчання і був задоволеним. Та щось змінило його ставлення до мого навчання. Можливо те, що у мене з’явилися нові друзі, у тому числі з числа хлопців. Але ж я не давала жодних підстав, ні з ким не фліртувала й не пробувала зустрічатися. Поява нових друзів не має жодного впливу на моє ставлення до нього. Правда, йому буває не комфортно, коли попадоє в компанію з ними. У ного немає вищої освіти, і підтримувати теми, на які вони спілкуються він не може. Можливо це його пригнічує? Коли ми одні, ми якось ладнаємо, але коли ми в компанії, у наших стосунках завжди виникають якісь проблеми.
Окрім мого хлопця, ніхто більше не підтримує те щоб я перевелася на заочну форму навчання.
Мої батьки допомагають мені у навчанні й навіть спонукають мене до покращення результатів. У них для цього є фінансові та освітні можливості.
Вибір, перед яким поставив мене хлопець, почав віддаляти мене від нього. Найбільше мені не подобається його категоричність. Ми ж могли б знайти компроміс. Але він наполягає на своєму. І в мене виникло запитання: “Чи буде він в майбутньому враховувати думку дружини?” А я не хочу бути в ролі дружини з думкою якої не рахуються.