Я виходжу заміж на початку наступного року. Останні кілька місяців були для мене дуже напруженими. Я не думала, що для організації весілля потрібно думати про велику кількість речей одночасно. На щастя більшість речей вдається вирішити легко ї вчасно. Однак одне родинне питання виявилося проблемним.
Джерелом стресу стала для мене рідна сестра. Коли вона дізналася, що не буде дружкою нареченої, вона почала поводитися зі мною як зі своїм найлютішим ворогом. Я завжди знала і завжди повторював, що якщо я колись одружуся, то Оксана, моя найкраща подруга, буде моїм свідком. Ми з Оксаною знайомі ще з школи. Я довіряю їй мої найбільші секрети і маю від неї постійну підтримку. Я дуже люблю свою сестру, але вона молодша за мене на 5 років, тому я не довірявся їй і не питав поради у неї, а у своєї подруги. Будучи ще підлітками, ми пообіцяли собі, що будемо дружкою у тієї, хто вийде заміж швидше.
Моя сестра ображена моїм рішенням. Я намаглася якось розрядити ситуацію. Я пообіцяла, що вона буде хрещеною матір’ю моєї першої дитини, але вона подумала, що це просто втіха. Вона відчуває себе зрадженою і відкинутою, але це моє весілля і моє рішення. Я маю право вирішувати, кого хочу, як свідка.
Сестра озлобилася на мене і навіть заявила батькам, що не хоче святкувати Різдво в моїй компанії. Це по-дитячому і лише підтверджує моє переконання, що Оксана — найкращий вибір.
Я не хочу, щоб моя сестра страждала за те, що вона не буде моєю дружкою. Я люблю її і піклуюся про неї, але чекаю від неї трохи більшого розуміння. Як з цим змиритися?