Бубуся майже 20 років не пускала внука на роботу. Комусь розкажеш – не повірять!

Три місяці тому я шукав фахівця з інформаційної безпеки собі в відділ. Переглянуто було близько сотні резюме і проведено близько 30 співбесід. І лише одного кандидата я запросив “чисто по приколу” – графа “досвід роботи” в його резюме була невинно чиста, “вміння і навички” були розписані на 3-х сторінках, а вік кандидата був близьким до 40 років.

На співбесіду прийшов чоловік, якому на вигляд не було і 30-ти років. Дуже ввічливий і позитивний. На всі технічні питання відповідав грамотно, але залишався пунктик “досвід роботи”, який просто не може не бентежити, адже людині майже 40 років, а у нього немає жодного запису в трудовій!

На моє резонне питання про досвід роботи чоловік опустив погляд в підлогу і тихо вимовив: “Бабуся не дозволяла працювати”. Чесно, я в цей момент просто випав. А чоловік, явно долаючи сором, продовжив говорити. Виявляється, його виховувала бабуся, дуже строгих вдач жінка, така собі львівська аристократка.

Дбайлива бабуся не хотіла, щоб єдиний онук животів на нікчемною офісній роботі і сама шукала йому роботу великого начальника. На жаль, ніхто не хотів брати в великі начальники дорослого здорованя. І тут бабуся померла, залишивши онука один на один з цим величезним світом. І онук почав шукати роботу. Довго вивчав ринок вакансій за фахом і вивчав те, що затребуване на ринку праці. До своїх 38 років має диплом про вищу освіту і  купу всяких сертифікатів і дипломів різних курсів, які оплачувала турботлива бабуся. Але ось практичних навичок – 0. І ось і тиняється по співбесідах наш герой.

До чого я це все пишу. Сьогодні рівно три місяці, як я прийняв на роботу цього чоловіка, сьогодні закінчився його випробувальний термін. І, знаєте, я ні разу не пошкодував, що взяв його на роботу! І сьогодні ж я підготував наказ про його перше підвищення, тому що прийняв його на найнижчу посаду.